Полонені «першої хвилі» (захоплені у 2014–2021 роках) опинилися в найскладнішій категорії для обміну.
Сотні українських військових і цивільних заручників, захоплених у період із 2014 по 2022 рік, досі залишаються в російських в’язницях та на окупованих територіях.
До 2022 року Росія заперечувала свою пряму участь у конфлікті на Донбасі. Захоплених українців оформлювали не як військовополонених за Женевськими конвенціями, а як «диверсантів», «шпигунів» або «терористів», засуджених за кримінальними статтями невизнаних формувань «ДНР» і «ЛНР» на терміни від 10 до 18 років.
Для звільнення таких людей вимагалося їхнє попереднє помилування або процесуальне очищення з боку підконтрольних РФ адміністрацій.
Після 2022 року та анексії територій їхні справи були інтегровані в російську судову систему, що ще більше ускладнило бюрократичну процедуру передачі.
Представники окупаційних адміністрацій систематично відмовляються підтверджувати наявність багатьох захоплених осіб у списках і не допускають до них Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Людей роками утримують у неофіційних місцях позбавлення волі (наприклад, у донецькій в’язниці «Ізоляція»), через що вони вважаються зниклими безвісти.
Серед таких полонених — син випускниці ХАІ ЛОЗИНСЬКОЇ Ядвіги.
Дванадцять років мати, втрачаючи здоров’я, бореться практично наодинці за звільнення сина.
ПРОХАННЯ ДО ВСІХ, ХТО МАЄ ЯКУСЬ ІНФОРМАЦІЮ ТА ЗНАЄ, ЯК ДОПОМОГТИ — ВІДГУКНУТИСЯ.









