КУЛЕШОВ Юрій, випускник 3-го факультету 1987 р.

Професор Юрій Кулешов (Yuriy Kuleshov) — всесвітньо відомий учений-кліматолог, експерт у галузі супутникового дистанційного зондування Землі, метеорології та систем раннього попередження про стихійні лиха.
Нині він працює науковим керівником проєктів Ініціативи щодо ризиків клімату та систем раннього попередження (CREWS) в Австралійському бюро метеорології (Bureau of Meteorology), а також є ад’юнкт-професором Школи наук у Мельбурнському королівському технологічному інституті (RMIT University).
У 1999 році професор Кулешов заснував Міжнародну ініціативу «Зміна клімату та тропічні циклони Південної півкулі» — об’єднання оперативних, академічних та дослідницьких організацій із країн Азії та Океанії. Він очолює це надзвичайно успішне новаторське дослідження тропічних циклонів у південній частині Індійського та Тихого океанів уже понад два десятиліття.
Професор Кулешов також є співзасновником дослідницького центру SPACE (Супутникове позиціонування для вивчення атмосфери, клімату та довкілля), створеного в Мельбурнському королівському технологічному університеті (університет RMIT) у 2010 році. Він забезпечує центр SPACE перспективними стратегічними рекомендаціями щодо проведення досліджень для розробки нових космічних та геопросторових технологій.
Понад 20 років професор Кулешов активно бере участь у різних експертних групах та комітетах Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) при ООН, керує міжнародними програмами адаптації до зміни клімату. Під його керівництвом було розроблено спеціалізовані кліматичні інструменти та моделі сезонного прогнозування для малих острівних держав (таких як Самоа, Тонга, Вануату та Папуа — Нова Гвінея), що значно підвищило їхню готовність до природних катастроф.

Професор Юрій Кулешов став першим австралійським ученим, обраним почесним членом Товариства наук про Землю Азії та Океанії (AOGS).
Результати досліджень професора Кулешова опубліковані у понад 100 книгах, розділах книг та рецензованих публікаціях у наукових журналах, а також представлені у понад 200 доповідях на конференціях. Два австралійські стандарти — «Блискавкозахист» та «Вітрові впливи» — були розроблені на основі вагомого внеску його досліджень.
Джерело:

https://www.asiaoceania.org/

https://www.omicsonline.org/

 НЕХОРОШЕВ Борис, випускник 2-го факультету 1962 року


Борис Георгійович НЕХОРОШЕВ- викладач на кафедрі конструкції авіаційних двигунів (кафедра № 203),
займається розробкою та випробуванням роторно-поршневих компресорів ,
у 1968–1969 роках обіймав посаду начальника штабу студентського будівництва ХАІ,
у 1972 році працював директором знаменитого спортивно-оздоровчого табору ХАІ в селищі Рибаче (Крим), який був культовим місцем відпочинку для багатьох поколінь «хайовців»,
безстрашний борець за справедливу пам’ять ректора М.А. Масленникова.

Вітаємо Нехорошова Бориса Георгійовича з 88-річчям!
Здоров’я, надійного оточення, радостей та успіху у всьому!
Борис Георгійович, пишаємося Вами!

ДЯКУЮ хайовцу ВОРОБЙОВУ Андрію за інтерв’ю та відео ролик

НЕХОРОШЕВ Борис, випускник 2-го факультету 1962 року: Один комментарий

  1. С днём рождения, Борис Георгиевич!
    Крепкого вам здоровья и благополучия!

    Рад нашему знакомству и дружбе!
    И благодарен Трунову Д.М., через которого мы с вами и познакомились!

    Часто вспоминаю, и по возможности руководствуюсь, вашим выражением: «Если этого не сделать сейчас, то возможно это не будет сделано уже никогда!»

    А то, как вам (и тем людям, кого вы заразили своим видением, тут я в первую очередь имею ввиду Наталью Олейник, Нечипорука Н.В., и других людей вовлечённых в процесс, а также людей которые активно присоединились к этому запущенному процессу ) удалось сохранить память о Масленникове Н.А., и реабилитировать его доброе имя, заслуживает отдельного упоминания и почтения!

    Ведь вы не опустили руки и не отступились даже тогда, когда казалось, что ничего сделать уже нельзя, всех несогласных убрали, остальных припугнули, и казалось что возможностей не осталось и помощи ждать не откуда, а время неумолимо шло вперед, а вы продолжали делать то, что было в ваших силах, и капля за каплей камень точила и желаемый результат был достигнут (хотя и через пол века)!

    В свое время, мне удалось пообщаться с некоторыми из ветеранов ХАИ, по поводу тех событий, и в устной беседе, многие мне подтвердили, что действительно произошла большая несправедливость. И я думаю вам и вашим единомышленникам, удалось эту несправедливость частично исправить!

    Со слов супруги Трунова Д.М., Жанны Алексеевны, он очень вас ценил и говорил «Боря — наше все!»

    Как то в ковид, встретил Щипелева Станислава Ивановича, и заговорили о вас, а он сказал: «То что Борис сделал в плане компрессоров, заслуживает отдельного внимания, и жаль, что из за развала союза, его разработка, не пошла в серийное производство, хотя уже была подписана в план!»

 ПРІДАЧІН Володимир, випускник 1-го факультету 1988 року.

З родиною проживав у селищі Південне під Харковом.
Володимир Прідачін — добровільно пішов захищати Україну в 58 років з перших днів війни.
Позивний — Південний.

Старший лейтенант, начальник групи сил підтримки штабу в/ч А7291— 125-й окремий батальйон територіальної оборони (входить до складу Сил ТрО ЗСУ).

Загинув виконуючі бойове завдання на півночі Харківщини в районі н.п. Гранів (прикордонне село північніше Козачої Лопані) 4 лютого 2024 року.

Відзнака:
«Козацький хрест» ІІІ ступеня,
«Козацький хрест» ІІ ступеня,
Статус та відзнака «Ветеран війни»,
Медаль «За оборону рідного краю».

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://tro.mil.gov.ua/

 ТРУНОВ ДМИТРО, випускник 2-го факультету 1964 р. , ЛЮДИНА — “ЧЕСТЬ МАЮ”


Дмитро до ХАІ вступав двічі.
Перший раз після закінчення 10 класу в 1955 р. Але навчаючись у ХАІ, мріяв про море і намагався через військкомат потрапити до військово-морського училища.
У 1957 році мрії Дмитра судилося здійснитися – його направили до військово-морського училища, і він уперше побачив море. Вже заповнюючи запитальник зустрічі вихованців інженерних факультетів ЧВВМУ (Чорноморське вище військово-морське училище ) ім. П.С. Нахімова у 1982 р. унікального набору 1957 р., він написав таку відповідь на запитання про нездійснене бажання: «Служити у флоті або хоча б флоту», тому що на 3-му курсі училища захворів на запалення легень, був списаний із плавскладу на берег і потрапив до Ростовського вищого артилерійського інженерного училища ім. Маршала Нєдєліна М.І.
А в 1961 році доля привела його на 4-й курс ХАІ, який він закінчив у 1964 р. з «червоним дипломом» і був залишений на роботу в інституті.
1964 – 1967 рр. – інженер та завідувач лабораторії теплових процесів ракетних двигунів.
Будзагонівці знають Діму Трунова як керівника студентських будівельних загонів на Цілині у 1964 р., а в 1965 р. як начальника республіканського штабу при ЦК ЛКСМУ студзагонів України та Молдавії чисельністю до 10 000 осіб.

1967 – 1969 рр. – аспірант ХАІ, автор винаходу та розробки нового технологічного процесу з виготовлення головної частини ракет. Захистив кандидатську дисертацію, став кандидатом технічних наук.
1969 – 1974 рр. – викладач кафедри теорії ракетних двигунів, керівник ударного комсомольського будівництва, потім проректор з фінансово-господарської діяльності ХАІ.
За час роботи було побудовано близько 20 нових навчальних корпусів, лабораторій та гуртожитків, базу відпочинку в Рибачому (Крим), надзвукову аеродинамічну трубу (другу в Радянському Союзі).
1974 – 1981 рр. – старший викладач кафедри виробництва двигунів літальних апаратів.
Через незгоду зі зняттям з посади ректора інституту М.А. Масленникова, у 1981 р. змушений був піти з ХАІ…
Дмитро Миронович був один із двох, хто проголосував проти рішення про зняття М.А. Масленникова з посади ректора. А потім написав заяву до вищих інстанцій, де підкреслював, що «всі перевірки, проведені комісіями обкому КПУ, КРУ, показали, що немає в основі цих порушень чиєїсь особистої користі, наживи, рвацтва», і “готовий до відповідальності за будівництво інституту, за все, що в ньому робилося і робиться, як помічник і однодумець ректора – його проректор з фінансово-господарської діяльності та капітального будівництва”.
І знову ж таки відповідь із запитальника вихованців ЧВВМУ: «Ні про що не шкодую! Сповідую і пишаюся заповідями “Яшки Помідора” (Гончарова Якова Якимовича): ніколи не зраджувати своїм правильним принципам та переконанням. І я ніколи їх не зраджував».

ПАМ’ЯТАЄМО, ПИШАЄМОСЯ!!!
Сьогодні 90 років від дня народження!
Світла пам’ять…

ДЯКУЮ хайовцю ГЛУЩЕНКУ Сергію за оновлені фотографії.