Гімн України на сцені Метрополітен — провідній опері світу

NV.UA
У середу, 14 жовтня, Метрополітен-опера підтримала Україну та український народ у боротьбі за свободу та незалежність під час повномасштабної війни, розв’язаної Росією. Оркестр виконав гімн України. Перед початком основної програми – опери Верді Макбет – на сцену «Метрополітен-опери вийшов її генеральний директор Пітер Гелб. Він сказав промову, в якій висловив непохитну підтримку Україні.
«З моменту жорстокого та незаконного вторгнення Росії в Україну Метрополітен-опера твердо підтримує боротьбу України за свободу та справедливість. Сьогодні, коли Україна зазнає безперервних і нещадних атак, вона потребує нашої підтримки — підтримки всього світу — як ніколи раніше. На знак солідарності просимо вас підвестися, доки звучатиме Державний гімн України», — сказав Пітер Гелб.

Оркестр «Метрополітен-опера» під керуванням диригента Янніка Незе-Сегена виконав гімн України, а зал слухав його стоячи.

«Який приємний сюрприз і яка неймовірна честь стати свідком такого сміливого прояву підтримки України сьогодні ввечері в Метрополітен-опері», — поділився дизайнер і стиліст Кевін Герцог з Нью-Йорка, який прийшов послухати оперу Верді.
«Пролунали схвильовані вигуки, а потім характерний шарудіння: сотні людей одночасно піднялися зі своїх місць. Приблизно на чверті виконання раптово залунав чоловічий голос – хтось почав підспівувати. Люди довкола почали озиратися, намагаючись зрозуміти, кому належить цей голос, але мені так і не вдалося його знайти. Чоловік, безумовно, був чудовим співаком; це був виступ, гідний сцени Метрополітен-опери — хай і спонтанний, і загадковий.Можливо, з віком я став сентиментальнішим, але мені здалося, що це був один із тих рідкісних моментів, коли різницю між нами зникає і залишається лише те, що нас об’єднує, — наша людяність», — поділився він своїми враженнями.

 ПРЯДКО Ярослав, випускник 1-го факультету 1999 року

Ярослав народився 30 вересня 1976 року в с. Чернухіно, Перевальського району, Луганської області.
В 1999 році закінчив Харківський авіаційний університет ім. Жуковського та здобув спеціальність інженер-конструктор авіабудування.
Працював:
• 2000—2007 рр. — «Авіаційно-науково-технічне конструкторське бюро „Антонов“ АНТК ім. Антонова» провідним інженером з проєктування та продовження ресурсу літаків АН-124, «Руслан» і АН-225, «Мрія».
• 2010—2017 рр. — ТОВ «УкрПрогресТехУкраїна» інженером у відділі міцності конструкції літаків фірми BOEING.
• 2021—2023 рр. — ТОВ «Майстер-1» інженер-конструктором з розробки та виготовлення обладнання для бізнесу у сфері гастрономії.

Додаткова робота:
• ТОВ «Практика» — інженер-конструктор з проєктування та виготовлення бронеавтомобілів.
• ТОВ «Ікар» — інженер-конструктор з підтримки парку літаків.
• ТОВ «Фортуна» — інженер-конструктор з проєктування та виготовлення катерів, плавучих майданчиків тощо.
• ТОВ «Босна-ЕлДжи» — головний інженер з проєктування та виготовлення побутових вібраційних насосів подачі води.

У ЗСУ з серпня 2023 року.
Проходив військову службу у 71-ша окрема єгерська бригада (Україна) (А4030) на посаді командира розвідувальної групи спеціального призначення.
Грудень 2023 — 01 квітня 2024 року брав участь у бойових діях в районі н.п. Авдіївка, Очеретино, Новокалинове, Новоолександрівка, Уманське, Покровського р-ну, Донецької області.


Загинув 01 квітня 2024 року в Уманське, Покровського р-ну, Донецької області.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно[1]
Похований 10 квітня 2024 року на Берковецьке кладовище м. Києва.

В пам’ять про загиблих військовослужбовців у селищі Гончарівське Чернігівського району 28 листопада відкрили Алею Слави.
На ній розмістили портрети 19 бійців, які народились, навчались, проходили службу та проживали в громаді.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://uk.wikipedia.org/wiki/

https://suspilne.media/chernihiv/

https://x.com/falledlenin/status/

 З ДНЕМ ВЧИТЕЛЯ!

Учителі не мають клятви Гіппократа, не присягають на вірність батьківщині..
На жаль…
Саме вчителі формують майбутнє України, оскільки сучасний учитель не лише передає знання, а й дбає про національну безпеку, формуючи патріотизм.
Здоров’я вам, натхнення!

 ПАЛЬОХА Андрій, випускник 4-го факультету 1998 року

Народився Андрій 7 серпня 1974 року в м. Харків.
У 1991 році закінчив Харківську школу №55. Дуже любив спорт, особливо футбол.
У 1998 році здобув кваліфікацію «інженер-механік» на факультеті «Технології виробництва літальних апаратів» Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

Травень 2003 року. П’ята річниця випуску.

Свій військовий шлях Андрій почав з навчання на військовій кафедрі. Закінчивши кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта.
Професійний шлях майбутній захисник розпочав у м. Харків. З 2006 року Андрій займався підприємницькою діяльністю.
Згодом працював на посаді провідного інженера відділу матеріально-технічного постачання Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України.
Історія боротьби Андрія ПАЛЬОХИ за Україну розпочалась ще у 2015 році з гарячих точок АТО. Він займав посаду командира зенітного ракетного взводу окремої мотопіхотної 58-ої бригади імені гетьмана Івана Виговського. Разом з побратимами брав участь в запеклих боях біля Попасної.
Із майбутньою дружиною Андрій також познайомився на війні. Вони об’єднались в боротьбі за незалежність, а війна з’єднала їхні серця.
У 2017 році Андрій одружився та створив родину.
Два роки поспіль він воював в АТО. Демобілізувавшись, повернувся до мирного життя в м. Харків.
У 2019 році в родині захисника сталася радісна подія – народився син.
У 2020 році Андрій служив у Роменському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді старшого офіцера мобілізаційного відділення.
У кінці 2021 року пішов на військову службу до територіальної оборони. У складі ТРО боронив Сумський кордон та воював на Донецькому напрямку.
Був командиром взводу вогневої підтримки 152 батальйону територіальної оборони Збройних сил України.
Відповідальнісь, оптимізм і спокій у будь-якій ситуації — головні якості Андрія ПАЛЬОХИ. Основним для нього було збереження особового складу. Від завжди дбав про хлопців, з якими служив.
Андрій ПАЛЬОХА гідно давав відсіч російському окупанту на Сході. За його плечима оповитий війною Лиман… шлях важких боїв…
21 березня 2024 року зв’язок з захисником обірвався. Андрій вважався безвісти зниклим з 22 березня 2024 року.
Майже два тижні рідні жили в іншій реальності, де кожен день болів невідомістю. І тільки нещодавно стали відомі деталі загибелі Захисника.
Його любляче серце перестало битися на полі бою 22 березня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.
Ворожа зброя забрала у взводу – найкращого командира. У дружини та сина – люблячого чоловіка й батька, у сестри – надійного брата, в української держави – відданого сина України!
Кортеж з тілом покійного захисника зустріли з пошаною, встеливши шлях живими квітами та прихиливши коліна, віддаючи останню шану пам’яті Героя.

Прощання з Воїном відбулось на Алеї Слави міста Ромни.
Тут, під супроводом священнослужителів, провели панахиду за загиблим військовослужбовцем.
На церемонію прощання прийшли рідні, близькі, керівництво громади, колеги з Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, друзі, знайомі, однокласники, побратими загиблого та просто небайдужі мешканці громади, щоб висловити останню пошану та вдячність Воїну.
На вічний спокій Героя прийняла рідна земля, за яку він віддав найдорожче – своє життя.
Захиснику тепер навіки 49.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://dancor.sumy.ua/

https://www.isc.kh.ua/

https://wartears.org/

 ТРОЯН Валерій, випускник 2-го факультету 2005 року.


Валерій народився, виріс і жив поруч з ХАІ.
Студенти, хайовські традиції, посвята в першокурсники – все це було невід’ємною частиною його юності: спочатку як харківського школяра, а потім – студента факультету Авіаційних двигунів ХАІ.
Після ХАІ працював, був вірним другом і коханим чоловіком.

Валерій розпочав військову службу в 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ наприкінці 2022 року. В лютому 2023 року в боях під Бахмутом отримав важке поранення ноги. В стрій повернувся спираючись на палицю та відмовившись від проходження ВЛК — так поспішав до своїх бійців. Відновлювався вже в підрозділі.

Валера прилетів до мене в розташування на «новій» євробляхі зі словами «Командире, я потім долікуюсь, а зараз маю вертатися! Ось навіть машину нову знайшов, щоб більше користі було», — згадує безпосередній командир Валерія Олексій «Марс».
«Троя» надзвичайно цінував кожного зі своїх підлеглих, завжди був для них непохитним прикладом і опорою. З взводом першим виходив на всі позиції; намагався створити для них найкращі умови служби і побуту; щоб дати перепочити своєму бійцю — сам ставав чергувати на спостережний пост.
«Троя» надавав всім оточуючим віри, що все буде добре, підтримував всіх і завжди був готовий прийти на допомогу. Тепер ми маємо втримати стрій і втілити його віру у перемогу добра.
Тим ранком на позиціях «Троя» першим зустрів штурмову групу противника. Ніхто не сумнівався — він стоятиме за своїх людей до кінця. Побратими помстилися, штурмова група була розбита, позиція утримана, проте ніщо не полегшить нам біль цієї втрати…
7 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Мар’їнському напрямку загинув командир стрілецького взводу 206-го окремого батальйону 241-ї бригади територіальної оборони ЗСУ старший лейтенант Валерій Троя Троян.

Поховавали Валерія на Алеї Слави кладовища № 18 міста Харків.

Вже не можна достовірно переконатися, хто автор аканту у ФБ, але я вірю, що це саме Валерій Троян написав 06.03.2022 року: «Вірю в перемогу! Слава Україні!»

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерела:

https://khai.edu/

https://novynarnia.com/

https://wartears.org/

https://www.facebook.com/valerij.troan.624682